Реалії імпортозаміщення

Зі введенням санкцій щодо Росії підприємства зіткнулися з необхідністю шукати інші джерела для придбання комплектуючих та видаткових матеріалів для виробництва продукції, і, як ніколи раніше, гостро став питання про імпортозаміщення, яке в РФ впроваджують вже тривалий час. Яка ситуація складається на підприємстві АТ «Волга» і як компанія реалізує імпортозаміщення у себе, розповів Ілля Сафронов, заступник генерального директора із закупівель АТ «Волга».

Ілля Валерійович, з погляду АТ «Волга» як системотворчого та соціально значущого підприємства лісопромислового комплексу, наскільки важливе значення має сьогодні питання імпортозаміщення?

■    Успішна реалізація «Волгою» програми заміщення європейських постачальників і підрядників, по суті, є питанням виживання підприємства чисельністю майже 1800 осіб. Оскільки на комбінаті встановлено технологічне обладнання західних машинобудівних компаній, то більшість запасних частин та комплектуючих для цього обладнання завжди були європейського виробництва. І європейські ж компанії займалися його обслуговуванням та модернізацією. Доступ до цих товарів, послуг та технологій зараз суттєво обмежений та продовжує скорочуватися, що ставить під загрозу нормальне функціонування підприємства та збільшує ризики порушення виробничого процесу. Тому ми активно займаємося пошуком альтернативи за межами Європи, в тому числі в Росії, але не обмежуючись нею.

Який досвід реалізації комбінатом програми імпортозаміщення ви вважаєте найбільш успішним і важливим?

■    Як і всі підприємства галузі, ми зіткнулися з ситуацією, коли знадобилося в максимально стислі терміни перейти на нових постачальників великої номенклатури товарів для забезпечення роботи виробничого обладнання, а також нових підрядників для проведення на ньому регламентних та ремонтних робіт. Крім того, потребували перебудови багато логістичних ланцюжків. Безумовно, та оперативність, з якою ми навесні відреагували на глобальні виклики, дозволила нам своєчасно нівелювати багато негативних наслідків, спричинених загостренням міжнародної обстановки. На той час, коли Євросоюз прийняв п'ятий пакет санкцій, що безпосередньо обмежує закупівлю товарів та послуг для целюлозно-паперової промисловості, у нас повним ходом йшла робота з диверсифікації європейських поставок, яка продовжується досі. Важливу роль у цій роботі відіграє різноманітність каналів, які ми задіюємо. На першому місці, звичайно, – самостійний пошук нових партнерів як у Росії, так і у країнах Південно-Східної Азії. Крім того, ми співпрацюємо з центром імпортозаміщення та міністерством промисловості Нижегородської області, федеральним Мінпромторгом, а також обмінюємося досвідом у рамках галузевої спільноти.

Як ви оцінюєте перспективи повної відмови від іноземних постачальників?

■    Ми не живемо ілюзіями про те, що зможемо досягти повного імпортозаміщення в середньостроковій перспективі. Наприклад, сучасні світові технології в целюлозно-паперовій промисловості в найближчому майбутньому недосяжні для Росії, оскільки в країні не залишилося підприємств галузевого важкого машинобудування, які б розвивали та вдосконалювали такі технології нарівні із зарубіжними конкурентами, що пішли за останні десятиліття далеко вперед. Тому ми будемо змушені й надалі закуповувати ці технології в інших країнах, хай і не європейських. Російські хімічні підприємства здатні тільки частково забезпечити нашу потребу в хімікатах, але і тут існує проблема локалізації виробництва. Наприклад, необхідні нам барвники, хімікати для утримання волокна та хімікати для зневоднення осаду, клеї для внутрішньомасового проклеювання та клеї-розплави хоч і виробляються в Росії, але з імпортних компонентів. Також у Росії є кілька виробників «одягу» для папероробних машин (сушильних та формуючих сіток, пресових сукон), але тільки невеликої ширини. Щоб закрити всю потребу підприємств галузі у сукнах та сітках необхідних розмірів та дизайну, яка виникла після відходу з ринку європейських постачальників, цим виробникам необхідно модернізувати своє технологічне обладнання. А поки що ми змушені переорієнтувати закупівлі більшої частини такого «одягу» в Південно-Східну Азію. З іншого боку, вітчизняні металообробні компанії у меншому ступені залежать від імпортної сировини. Вони з цікавістю відгукуються на наші запити, і все більше замовлень з виробництва запасних частин ми розміщуємо у них. На цей момент уже є позитивні результати тестування дослідних зразків, наприклад, ножів для рубальних машин.

Як багато часу, на ваш погляд, буде потрібно для подолання залежності від імпортних поставок?

■    Нині для «Волги» гостро стоїть питання не глобального імпортозаміщення як такого, а максимально швидкого підбору альтернативи європейським товарам і послугам, постачання яких було припинено або обмежено. Саме його успішна реалізація є умовою виживання нашого підприємства, як я зазначив на початку інтерв'ю. Безперечно, це не відбудеться прямо завтра: ми розуміємо, що процес заходозаміщення буде структурним та займе тривалий період часу. Проте мало не щодня з'являються нові шляхи вирішення завдань, які ще недавно здавалися нездійсненними. Це говорить про те, що рано чи пізно «Волга» повністю адаптується до нових реалій.